Гальмування антикорупційної боротьби: хто відповідальний?: головні тези дискусії на Book Forum Lviv

222

На дискусії Гальмування антикорупційної боротьби: хто відповідальний?з David Sakvarelidze та Danylo Mokryk і модерацією Anna Maliarобговорили основні проблеми на шляху подолання корупції в Україні.

Декілька головних тез:

«Найбільша наша хвороба – це втрата оптимізму.

Зараз відбувається лише формування дискомфорту та підозр, але результатів від того нема. Ми шукаємо технічний вихід, але глобально не вирішуємо проблему. Поки ми програємо.

Люди у Брюселлі чи Вашингтоні чомусь чують людей краще, аніж на Банковій.

НАБУ не мало жодного корупційного скандалу з хабарем за 2 роки. У тому числі і тому олігархи розгинають «чорнуху» проти НАБУ, бо сприймають його як непідконтрольну аномалію. Їм не потрібен дискомфорт, бо все вирішують «по поняттях». Прості люди помилково звинувачують у всьому НАБУ, бо не розуміють роль судів у притягненні до відповідальності корупціонерів.

На протест через обливання кислотою Ганздюк вийшло 30 людей. Через обстріл активіста Михалика в Одесі вийшло біля 100 людей. Якщо ми мовчимо, то ми не маємо голосу, ми – німі. І тому корупція перемагає.

Корупція з моральної точки зору особливо неприпустима після жертв Майдану та війни в Криму та на Донбасі. Боротьба з корупцією – це не раз вийти на Майдан. Це повна зайнятість.

Ми 5 років назад зібрались на стадіон і разом доклали зусиль, щоб перемогти у матчі. Але зараз ми не збираємось і лише деколи дивимось ігри по ТБ.

Шокує лояльність населення до побутової корупції.

Якщо в будинку розбите одне вікно, то є шанс, що будуть розбиті і інші вікна. Порушення одного правила тягне за собою порушення інших. Там де лежать цигарки буде накопичуватись сміття, люди будуть ходити в туалет. Там де чисто є менші шанси на забруднення.

Кожного року ми додаємо 1-2 бали у боротьбі з корупцією.

Spiegel написала, що Україна – це найкорумпованіша країна Європи.

Ми не винні, що втратили 75 років в СРСР. Це проблема радянської спадщини.

Навіть якщо ми будемо усюди прибирати, вони не перестануть красти і стріляти а активістів. Тоді ми будемо мати найчистішу руїну у Європі.

В Швейцарії прокуратурі ніхто не ставить завдання, хоча прокуратури завжди залежні від політиків. В Україні нема змісту змінювати людей у прокуратурі. В нас ніхто не проводив аналіз кримінальної політики, нема жодного плану дій, це керований хаос. 70% імітують робочий процес. Хороші люди там просто деформуються. Патрульна поліція має найвищий рівень довіри серед правоохоронців, бо туди набрали нових людей.

Конструкція управління Україною ґрунтується на корупції і потоках.

Ніби-то добрі прокурори, що розслідували справу так званих діамантових прокурорів виявились людьми Матіоса. Ця трясина засмоктує усіх. З НАБУ і САП те саме. Без їх співпраці нічого не буде. Крім того, прослідковуються чіткі зв’язки з політиками. То Луценко разом з Ситником йдуть проти Холодницького, то Луценко з Холодницьким йдуть проти Ситника. Все це політичний розклад. САП не затверджує обвинувальні вироки НАБУ. Виникає питання: а може вони просто збирають інформацію і просто політично нею «торгують»? Підозра Омеляна, таке враження, теж є частиною політичного розкладу і залякування опонентів.

Створена конфедерація правоохоронних органів. У якій ніхто ні за що не відповідає. Луценко прикриває свої рішення ілюзорними органами прокурорського самоврядування як Рада прокурорів чи дисциплінарна комісія. Відбулась монополізація правоохоронних функцій.

Поляки мають поставити пам’ятники українській владі за закриття трудового дисбалансу в Польщі українцями.

Головний ворог – це олігархія. Кримінальна олігархія. Треба законодавчо визначати термін олігарх і ввести законодавчі заборони та обмеження.

Політика залишиться брудною, якщо туди не підуть чисті люди.

100 років назад у Швеції був страх від впливу олігархів. Вони зібрали стіл перемовин і визначили межі, які не перейдуть олігархи і держава. Зараз мінімальну заробітну плату у Швеції визначають роботодавці, а не держава.

Необхідно створити атмосферу для людей, де корупція як і вбивство буде за моральною межею. Потрібно, щоб молодь відчула, що корупція це їх проблема.

Де взагалі лідери демократичних сил? Що вони роблять? В країні нема порядку денного. Ми не можемо домовитись. Перебити це все можна лише мирним протестним рухом і агресивним порядком денним.

Журналіст має бути завжди опозиційним, бо його завдання висвітлювати проблеми. Нещодавно, відбулось синхронне надсилання запитів до ГПУ від багатьох журналістів щодо доступу до даних телефону розслідувачки Седлецької. І може й тому Європейський суд з прав людини призупинив доступ до даних.

Журналісти конфлікті і кожен вважає себе геніальним. Ми – конкуренти.

Журналісти рухають державу вперед. Це не четверта, а перша влада.

Ми маємо прожити без корупційний цикл, коли людина без корупції закінчить школу, вивчиться в університеті і без хабаря здобуде роботу. Тоді це буде точка незворотності у нашій боротьбі з корупцією.

«Путін нападе» і тому подібні фрази не є аргументами не боротись з корупцією».

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *