Діагноз для антикорупційної, виборчої та політично-фінансової реформ (виступ Координатора Форуму на “Марафон: роль громадян у політичних реформах у Львові”)

1

В якості спікера Координатор Антикорупційного Форуму Львівщини Oleksii Rohovyk виступив  разом з народним депутатом України Hanna Hopko та мером міста Винники Volodymyr Kvurt на проекті Марафон: роль громадян у політичних реформах у Львові від Активна Громада Львова.

 

Пані Ганна розповіла про деякі важливі позитивні рішення українського парламенту за останні роки, а також повідомила про високі шанси на те, що Виборчий кодекс почне діяти, на жаль, вже після парламентських виборів. Також народний депутат зачіпила деякі зовнішні виклики як перетворення колишніх дружніх держав-сусідів на «прокурорів та суддів», про спроби РФ зробити підтримку України жевріючою, про міжнародні дебати навколо санкційного тиску на РФ проти «Північного потоку-2» та міжнародний майданчик щодо Криму.

 

Пан Володимир розповів про виклики в проблеми децентралізаційних процесів, зокрема, необхідність «ходити з простягнутою рукою» через податкові та бюджетні диспропорції, позитиви під прийняття законодавства про транскордонне співробітництво (що до того було поза законом) та необхідність прийняття закону про агломерації, що не дасть таким містам як Львові поглинути Винники, що перебуває в оточенні ОТГ і не бажає «зникати та розчинятись».

 

Координатор Форуму ж мав честь розповісти про стан впровадження антикорупційної та виборчої реформ, а також реформ фінансування політичних партій. Наведемо деякі тези:

 

«Антикорупційна реформа

Ми втратили через корупцію більше 250 мільярдів доларів. За 10 останніх років втрати – це 20% ВВП. Рівно стільки ж ми втратили від агресії РФ.

Щороку Україна від корупції на українській митниці ми втрачаємо до 4,8 мільярда доларів США на рік, втрачає до 750 мільйонів євро податків через існуючі схеми з уникнення їхньої сплати. Нещодавно Державне управління справами президента віддало безоплатно земельну ділянку, що коштує більше мільярда гривень. Стало відомо, що корупція є навіть на підприємстві президента Петра Порошенка. Крадуть навіть самі в себе.

Світовий досвід нам підказує, що є два шляхи подолання корупції: природній та інституційний. Якщо природній полягає у зміни самої природи і якості держави з примусу та сервіс, тобто знесення старих правил і формування якісно інших, то інституційний – це як ремонт у квартирі, часто косметичний. Щоб подолати корупцію мають бути створені 3 умови: прозора і конкурентна економіка, сервісна та доступна в сенсі політики держава та тюрма для корупціонерів.

Як інші країни долали корупцію природньо? Впровадження пакету реформ 7Д. Дерегуляції, децентралізації, дебюрократизації, деконцентрації, демонополізації, деолігархізації та детінізації. Що означають усі ці де? В держави менше ресурсів, повноважень, активів, а тому і поле для корупції менше. Чим менше довідок від вас вимагають, тим менше у чиновника змоги «витягнути» за них хабар. Більше повноважень в місцевих громад, а тому корупція нецентралізована, її краще видно і помічати її це справа місцевих громад. Запровадження е-врядування. Якщо замість чиновника є комп’ютерна програма, сервіс, то його не треба просити робити щось швидше і не треба купляти. Якщо усі повноваження в країні в президента, в уряду, в парламенті, то це породжує корупційні ризики. Якщо є система взаємного контролю як в США, то ці ризики частково перекриваються. Якщо економіка дійсно ринкова і вільна, а у ній є лише конкуренція, то і менше корупції. Якщо ж є монополії з них використає корумпований олігархат. Корупція залишає тінь і вона зникає з променями світла, економікою, що вільно дихає та не чує адміністративного тиску. Про які країни мова? Про скандинавські, Нову Зеландію, Швейцарію.

Два підходи, які я згадував можуть один одного доповнювати. Просто другий менш ефективний. Ми, на жаль, пішли іншим шляхом. Пішли інституційним шляхом з створення антикорупційної інфраструктури та механізмів, без суттєво зміни процесів та природи влади та держави. Але це краще ніж нічого.

Що ми змогли? У 2014 році ми прийняли пакет «антикорупційних законів»: ЗУ «Про запобігання корупції», «Про Національне антикорупційне бюро», зміни до Закону «Про прокуратуру». Згодом запустили роботу НАБУ (воно розслідує високопосадову корупцію) та САП (процесуально підтримує справи НАБУ), а також прийняли ЗУ «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами» (АРМА). До речі, АРМА нещодавно отримала в управління дві ТЕЦ відомих на Львівщині братів Дубневичів. Далі ми запустили НАЗК, прийняли статтю «незаконне збагачення» в ККУ, запустили е-декларування. На підході повноцінний запуск ДБР (має розслідувати не корупційні злочини чиновників, як аварії на дорогах, до прикладу).

На сьогодні, в нас найширше е-декларування за обсягом інформації у світі. Україна – перша у світі, яка має відкритий реєстр бенефіціарних власників юридичних осіб (то можна глянути що кому належить). Дуже прогресивним є впровадження системи електронних закупівель Prozorro та системи Prozorro.Продажі. Протягом останніх місяців були помітними і деякі інші непогані кроки як заміна паперових медичних бланків електронними, прийняття закону про єдине вікно на митниці, е-касові апарати. Але все це не може подолати корупцію системно. Багато з цих механізмів та органів були як ідеї зуродовані та не спрацювали. У 2017 році темпи впровадження реформи впали у два рази. У 2018-2019 рр. реформа завмерла і готова до серйозного відкату.

Що влада робила для придушення реформи? Майже 3 роки влада опиралась ідеї створення антикорупційного суду. Навіть після прийняття закону у нього були внесенні суттєві незаконні правки, які довелось виправляти. І це далеко не всі ризики-бомби для суду, який раніше 2019 року і так не запрацює. Єдина тут надія – це унікальна роль міжнародників у відборі суддів суду.

Блокована ідея створення Служби фінансових розслідувань, тиск з усіх сторін на НАБУ шалено посилюється і відкриваються постійно кримінальні справи проти голови Бюро та детективів, готуються арешти голови НАБУ, усунено Громадську раду доброчесності з судової реформи. Інші органи як НАЗК, ДБР, САП, антикорупційний комітет парламенту поставлені під повний контроль влади і роздеребанені між БПП та Народним фронтом. Ще й стабільно атакують НАБУ. Приклад схеми: адвокати суддів пишуть, що детективи НАБУ вимагали в них хабар і тому має місце конфлікт інтересів. Тоді НАЗК на цій підставі витребовує усі матеріали кримінального провадження, що суперечить закону. НАБУ це не виконує і тоді НАЗК починає атакувати директора НАБУ приписами про порушення. Проти нового органу АРМА є подання в Конституційний суд, що по суті покликане визнати АРМА неконституційним. Створена конфедерація правоохоронних органів. Ніхто ні за що не відповідає.

Регулярно до парламенту подаються корупційні законопроекти про скасування відповідальності за брехню в деклараціях чи незаконне збагачення, про дозвіл на розпил тендерів пов’язаними компаніями. Після закриття декларацій СБУ і військових прокуратур хочуть закрити декларації інших правоохоронців. Усе це на фоні репресій проти антикорупційних активістів через е-декларування, законопроект Тарути про фінансовий контроль ГО та законопроект Народного фронту про так званих іноземних агентів. Тиснуть і журналістів, як дали доступ до телефону за 1,5 роки журналістки Седлецької. А також кримінальні провадження (яєчна справа Автомайдану), побиття, погрози активістам, порізали ножем, таранили вантажівкою, опік очей, кислота. За 2018 рік понад 50 фізичних нападів, деякі активістів вбито. І все це поки всякі Пашинські, Авакови, Ляшки, Бойки, Труханови, Кернеси, Насірови непокарані.

Що потрібно робити? Впровадити 7Д. А також: 1) створити незалежний антикорупційний суд. До нього вже рвуться сумнівні кандидати як от пані Данилова, що незаконно віддала під будівництво землю в охоронній зоні собору Софії Київської. Так само рветься суддя Штульман, що покривала суддів Антимайдану, 2) посилити гарантії незалежності НАБУ через призначення незалежних аудиторів (які зараз чисто провладні), збільшення фінансування та надання права автономного прослуховування, 3) посилення гарантій незалежності інших органів (окрім згаданих це суди, СБУ, ГПУ, МВС, НКРЕКП, Антимонопольний комітет, Рахункова палата, Державна аудиторська служба, ДФС). СБУ треба позбавити антикорупційних функцій, 4) посилити антикорупційну спроможність кожної людини через законопроект 4038а про викривачів корупції. Громадяни мають отримати право фіксувати корупцію, 5) підвищення ефективності інструментів масового «антикорупційного ураження» (автоматична перевірка е-декларацій, посилення санкцій за звітність партій).

Ми крутіші за Румунію. Наше НАБУ почало «брати» високопосадовців на першому році існування, у них – на 8-му. Але в Румунії на стороні антикорупційного органу були прокуратура, спецслужба і більш менш нормальні суди. А також румуни сотнями тисяч виходили на масові протести, коли новобраний уряд та нова партія пробували «підрізати» повноваження. НАБУ не мало жодного корупційного скандалу з хабарем за 2 роки. НАБУ хитає касту недоторканних. В них є справи проти фірм Ахметова, міністра Омеляна, на підході міністр юстиції Петренко, Медведчук, омбудсвумен Денісова, Ляшко, Геращенко, Гонтарєва. Вони думають, що в кожному акваріумі стоїть прослуховування. Зараз відбувається лише формування дискомфорту та підозр, але результатів від того мало, бо ми шукаємо технічний вихід, але глобально не вирішуємо проблему. Упродовж січня-травня 2018 року судами у корупціонерів було конфісковано понад 61 тисячу гривень, а у червні-серпні 4432 гривні.

Ми маємо прожити безкорупційний цикл, коли людина без корупції закінчить школу, вивчиться в університеті без хабаря і здобуде роботу без корупції. Тоді це покоління і буде точка незворотності у нашій боротьбі з корупцією.

Реформа політичних фінансів

Політичні партії в Україні продовжують промишляти «чорними бухгалтеріями» та «тіньовими інвестиціями», тобто невідомо звідти беруть гроші. Усі ми знаємо, що партії залежні від великих спонсорів та олігархів. Щоб хоч якось це змінити в нас було запроваджено Закон «Про фінансування політичних партій». Вже з липня 2016 року в Україні було запроваджено бюджетну підтримку партій, обмеження на фінансування партій, звітування за використані кошти.

По-перше, державне фінансування політичних партій. Тобто партіям дають гроші з бюджету, а це майже 514 мільйонів гривень. По-друге, звіт перевіряє спеціальний органи НАЗК та Рахункова палата.

Як це працює? Активісти фіксують і фотографують політичну рекламу, біл-борди, агітацію. Зберігають ці докази через програму Ad Busters, або повідомляють НАЗК. Співставляють усю цю рекламу та моніторять звіти партій на сайті НАЗК (розділ «Протидія політичній корупції», підрозділ «Звіти політичних партій»). До речі, уважно слідкувати і контролювати партії можна через унікальний ресурс «Золото партій» від “Чесно”. На ресурсі за посиланням доступні неймовірно круті діаграми у яких можна побачити які юридичні і фізичні особи є інвесторами провідних українських партій. Деколи то «підозрілі пенсіонери», що жертвують по 700000 гривень, деякі люди навіть не в курсі, що вони «інвестори». Прослідкувати можна чи відобразили чиновники ці внески у своїх деклараціях, чи мають вони на це фінансову спроможність. Є там інформація і на що ці партії витрачають гроші. Ніби все гарно, але ні. Так стало відомо, що Батьківщина за перший форум «Новий курс» витратила 22 мільйони гривень. Упродовж квітня-червня 2018 року парламентські політичні партії витратили 150 мільйонів гривень, третину суми спрямували на рекламу.

У чому проблема? По-перше, в Україні дуже дорога участь у політиці. Тому партії все залучають гроші у чорну, пишуть що в них ніхто не працює, або працюють волонтери і так далі. Тобто вони приховують і внески, і витрати. Тому ніби-то партія бідна, а біл-бордами завішано півкраїни.

Дві третини політичних партій не задекларували жодних витрат у 2018 році, ще близько ста політичних сил взагалі не подали звіти за І квартал 2018 року. Порожні звіти подали 180 партій із загалом 255. Порожні звіти, такі партії, як “Громадсько-політична платформа Надії Савченко”, “Слуга народу”, “УДАР”, “Блок Дарта Вейдера”. Без персоналу в офісах працюють ніби-то Демальянс, Свобода, партія Гриценка. Натомість “Комуністична партія України” та “Партія регіонів” офіційно продовжують вести діяльність. Так, КПУ витратила 58 тисяч гривень, ПР – 48 тисяч гривень. Найбільше – Аграрна партія України (3,4 млн), “УКРОП” (2,3 млн), “Наш Край” (1,4 млн), Українська галицька партія (1,2 млн). Тут парадокс. Дуже малі виглядають багатими, бо працюють прозоріше.

В адміністрації президента Петра Порошенка не знають про обсяги витрат на ведення і рекламування сторінки глави держави у соцмережі Facebook та стверджують, що не розміщують зовнішньої реклами з його іменем.

По-друге, НАЗК залежний від влади політичний орган. НАЗК склало й направило до суду 84 адміністративних протоколи за результатами аналізу звітів політичних партій за І квартал 2018 року. Мова про порушення правил внесків. Якщо проаналізувати усі рішення-покарання для партій за 2018 рік, то Ви там знайдете найбільше таких для УКРОПу (конфіскували 500, а потім ще 200 тисяч), Самопомочі, Батьківщини, Свободи. Покарання для провладних партій Ви там майже не знайдете.

НАЗК зараз підготувало законопроект, щоб обмежити здійснення внесків на підтримку партій. І пропонує анулювати реєстрацію політичної партії за неподання вчасно звіту. Тут потрібне і поширення обов’язку проходження щорічного фінансового аудиту, запровадження електронної звітності.

Виборча реформа

Відкриваючи нову сесію Верховної Ради спікер Парубій сказав, що парламенту має намір розглянути сім блоків питань. У планах на осінь виборчий блок. Вже розширили склад (для мене дикість, впихнути невприхуване) і призначили новий склад ЦВК. Який антиконституційно 3 роки був простроченим.

Тепер головне завдання пройти і розглянути Виборчий кодекс – найбільший законопроект (500 сторінок) по кількості правок (понад 4000). Це була обіцянки президента Порошенка, положення коаліційної угоди, міжнародна вимога.

Під парламентом вже двічі проходили велика акція за Виборчу реформу. 6 вересня я так само був на площі Конституції. Основні переваги: пропорційна систему (тобто скасування мажоритарки, коли обирають списки партій, а не конкретних кандидатів на малому окрузі, що його скуповує) з відкритими регіональними списками (можливість голосувати за будь-яку людину у списку партії, що сприяє конкуренції у партіях. За даними Венеціанської комісії з 61 країн-членів Ради Європи 56 країн використовують пропорційну систему. У 31 країні діє система відкритих виборчих списків, зокрема в Австрії, Нідерландах, Польщі, Чехії, Естонії, Латвії, Словенії та Швеції + швейцарський панашаж), зниження виборчого бар’єру до 4% (шанс для менших партій), обмеження політичної реклами та інших проблемних зон чинної виборчої системи, що породжують політичну корупцію. Що зараз? Януковича немає вже багато років, але його виборчий закон і далі працює та отруює нашу політичну систему. Цей закон далі цементує старі, авторитарні, корупційні практики. Вибори за старими правилами – це прямий шлях до влади старих політиків.

Запровадження пропорційних відкритих регіональних списків на парламентських виборах рекомендоване резолюцією ПАРЄ № 1755 (2010) та спільним висновком Венеціанської комісії та ОБСЄ/БДІПЛ.

У Нідерландах він становить всього 0,67%, В Ізраїлі – 1%, Данії – 2 %, Хорватії, Іспанії, Словенії, Румунії – 3 %, у Австрії, Швеції, Норвегії, Болгарії, Угорщини, Італії, Латвії, – теж 4%. У 1994 р. в ПАР 0,45 % голосів. Виборчий бар’єр не застосовують країни, які використовують систему єдиного перехідного голосу – Ірландія та Мальта та панашаж – Люксембург та Швейцарія. У Португалії він також відсутній.

5% бар’єр – це найвищий виборчий бар’єр, який існував за період незалежності України і який суттєво ускладнив конкуренцію.  У резолюції  ПАРЄ (1547/2007) наявна рекомендація щодо обмеження величини виборчого бар’єру на рівні 3% голосів виборців. Знизити прохідний бар’єр до 3% рекомендується і у спільному висновку Венеціанської комісії та ОБСЄ/БДІПЛ.

Але є питання про які комплексно не дуже і говорять. Наприклад вибори треба зробити дешевшими. Для цього: 1) Потрібно передбачити норму про часткову заборону політичної реклами у виборчий і міжвиборчий період. Левову частку реальних виборчих витрат формулює телевізійна реклама. Власники ключових медіа в Україні тісно пов’язані з політичними силами та олігархами. Тут можна знизити рівень маніпулятивності. Це можуть бути або часові обмеження роликів на телебаченні, або змістовні вимоги. 2) Повинен бути розподіл медіа-ресурсу. Повинен бути законодавчо прописаний механізм розподілу рекламної площі, ефірів, квоти для всіх учасників передвиборчих змагань на місцевих телеканалах з одночасним створенням суспільного мовлення в регіонах. 3) Надання додаткової непрямої фінансової підтримки суб’єктам виборчого процесу. Окрім надання безкоштовного ефіру та друкованої площі, це можуть бути знижки на поштове відправлення передвиборної агітації, безкоштовне надання приміщень для зустрічей з виборцями. 4)  Проблема не у кількості ресурсів, які ми витрачаємо на вибори. Проблема в тому, як ми розподіляємо ці ресурси і на що витрачаються кошти. Ми чудово знаємо про практики відмивання державних коштів на канцтоварах, транспорті та пальному, закупівлі дерева, друку бюлетенів. Введення закупівель через Prozorro для цих процесів вкрай необхідне. Як і повторне використання окремих елементів виборів та їх спрощення. У Польщі передбачені фінансові стимули для менших партій заради конкуренції. 5) Інтернет-голосування вже випробовувала низка країн як Великобританія, США та Канада. Але маємо загрози кібербезпеки. Така система голосування вже запроваджена у багатьох державах світу: США, Канаді, Бразилії, Індії, Бельгії, Австралії, Естонії, південній Кореї. У Франції, Іспанії, Португалії, Італії, Норвегії, Швейцарії, Казахстані, Японії, Китаї проводяться експерименти з її використання. Разом з тим, є держави, які здійснивши апробацію цієї системи, повернулися до традиційних способів голосування (Великобританія, Нідерланди, Німеччина, Фінляндія).

Для повноцінної виборчої реформи змінитись має не лише виборча система, не лише адміністрування виборів, не лише має запрацювати система відповідальності, але й виборці мають змінитись.

Висновок

Поки наші реформи є лише не дуже якісним косметичним ремонтом. Це той випадок, коли в нас є і фарби, і полотно, але виходить неякісна мазанина».

 

P.S. Сподобалась фраза від організаторів: «Має панувати не принцип «моя хата з краю», а принцип «моя хата з краю, першим ворога зустрічаю».

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *