Роль громадськості в антикорупції та громадська експертиза: дві презентації від фахового експерта Миколи Хавронюка

50392793_968634566594058_9058591437540556800_n

На тренінгу «Корупційні ризики навколо нас: вчимося виявляти» з двома дуже цікавими і ґрунтовними презентаціями виступив Микола Хавронюк, доктор юридичних наук, член Правління та директор з наукового розвитку Центру політико-правових реформ.

 

Даємо деякі цитати з цих презентацій та самі презентації на теми «Роль громадськості в заходах щодо запобігання корупції» та «Антикорупційна експертиза НПА та особливості її проведення на місцевому рівні».

 

Презентація №1: Роль громадськості

«Система запобігання корупції:

1) політичні імпульси (внутрішня воля)

2) правила, що унеможливлюють корупційні схеми, а також правила антикорупційної поведінки, заборони і обмеження

3) заходи, необхідні для дотримання правил

4) невідворотність відповідальності за порушення правил

5) зовнішній контроль і тиск (зовнішня воля)

 

Конвенція ООН проти корупції (ст. 13)

Кожна Держава зобов’язана сприяти активній участі окремих осіб і груп за межами державного сектору, зокрема за допомогою таких заходів:

посилення прозорості і залучення населення до процесів прийняття рішень

забезпечення ефективного доступу до інформації

створення атмосфери неприйняття корупції

захист свободи пошуку, отримання, опублікування та поширення інформації про корупцію

[Деякі] акти Ради Європи

Керівні принципи щодо громадської участі у процесі прийняття політичних рішень. CM(2017)

Конвенція РЄ про доступ до офіційних документів (2008)

Рекомендація CM/Rec(2014)7 про захист викривачів

Рекомендація CM/Rec(2007)14 щодо правового статусу неурядових організацій у Європі

Рекомендація Rec(2001)19 про участь громадян у місцевому публічному житті

Резолюція ПАРЄ 2096 (2016) «Як запобігти введенню необґрунтованих обмежень на діяльність НУО в Європі?»

Резолюція ПАРЄ 2095 (2016) щодо посилення захисту та ролі правозахисників у державах-членах

Кодекс кращих практик участі громадськості у процесі прийняття рішень. CONF/PLE(2009)CODE1

Залучення громадськості в процеси прийняття рішень – огляд стандартів і практик у державах-членах Ради Європи (травень 2016 р.). Висновок Венеціанської комісії

 

Закон «Про громадські об’єднання»

Закон «Про запобігання корупції» (ч. 4 ст. 5 – конкурсна комісія з відбору членів НАЗК; ст. 14 – контроль за діяльністю НАЗК, Громадська рада; ст. 21 – права громадськості)

Закон «Про Національне антикорупційне бюро України» (ст. 31 – Рада громадського контролю; частини 4 і 5 ст. 26 – висновок РГК на звіти НАБУ; ч. 1 ст. 28 – участь членів РГК в Дисциплінарній комісії НАБУ)

Закон «Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави» (ст. 19 та ін.)

Закони «Про доступ до публічної інформації», «Про інформацію» і «Про звернення громадян»

Порядок сприяння проведенню громадської експертизи діяльності органів виконавчої влади, затв. постановою КМ від 5 листопада 2008 р. №976

Порядок проведення консультацій з громадськістю з питань формування та реалізації державної політики, затв. постановою КМ від 3 листопада 2010 р. №996

Положення про Раду громадського контролю при Національному антикорупційному бюро України, затв. Указом Президента України від 15 травня 2015 р. №272/2015

Типове положення про громадську раду при міністерстві, іншому центральному органі виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласній, Київській та Севастопольській міській, районній, районній у мм. Києві та Севастополі державній адміністрації, затв. постановою КМ від 3 листопада 2010 р. №996

 

Форми діяльності громадськості

Діяльність громадських об’єднань – ГО та спілок

Діяльність коаліцій громадських об’єднань та окремих експертів (як-от РПР)

Участь в консультативно-дорадчих органах при Президенті України та вищих органах державної влади, у складі конкурсних комісій

Діяльність рад громадського контролю (громадських рад, Громадської ради доброчесності) та їхніх членів

Діяльність окремих активних громадян

 

Заходи-1: отримання інформації

вимагання зустрічі з посадовими особами і заслуховування інформації від них про діяльність ОДВ/ОМС

розгляд звітів ОДВ/ОМС і затвердження своїх висновків щодо них

участь в комісіях ОДВ/ОМС для вивчення певних питань

проведення досліджень (наукових, соціологічних тощо) щодо запобігання корупції в діяльності ОДВ/ОМС і публічне обговорення їх результатів

 

Заходи-2: поширення інформації

звернення до Президента України, ВР, КМ з пропозиціями, заявами, скаргами щодо діяльності ОДВ/ОМС

звернення до народних депутатів і комітетів ВР з клопотанням використати їхні повноваження для впливу

участь у парламентських слуханнях, засіданнях рад, комітетів ВР, виконкомів, комісій

створення петицій та заходи щодо найширшого їх підтримання

 

Заходи-3 юридичного характеру

внесення пропозицій суб’єктам права законодавчої ініціативи щодо вдосконалення законодавства у сфері запобігання корупції

проведення (замовлення) громадської антикорупційної експертизи НПА та їх проектів, проектів стратегій, програм, планів тощо

Методологія – тут: http://pravo.org.ua/ua/news/5226-metodologiya-provedennya-gromadskoyi-antikoruptsiynoyi-ekspertizi

подання за результатами експертизи пропозицій до відповідних ОДВ/ОМС і вимагання обов’язкового розгляду результатів експертизи

наполягання перед МЮ, НАЗК, Комітетом ВР про проведення ними антикорупційних експертиз

вимагання від суб’єктів законодавчої ініціативи проведення консультацій з громадськістю щодо проектів НПА

 

Заходи-4 кадрового характеру

вплив на організацію діяльності ОДВ/ОМС через своїх представників у складі конкурсних комісій

реакція на факти порушень з боку працівників ОДВ/ОМС через представників, делегованих до складу дисциплінарної комісії

збирання і надання інформації підрозділу внутрішнього контролю ОДВ/ОМС або антикорупційному уповноваженому для здійснення моніторингу способу життя працівників ОДВ/ОМС

надання інформації аудиторам

 

Заходи-5 організаційного характеру

участь в комісіях, створених Директором НАБУ, для вивчення питання щодо порушень інтересів викривачів та винесення рекомендації щодо усунення порушень

створення коаліцій ГО, співпраця з Установою Бізнес-омбудсмена та антикорупційними уповноваженими державних органів і юридичних осіб тощо

виявлення ГО, створюваних посадовими особами ОДВ/ОМС як адміністративний ресурс, та контрдія їхній діяльності

 

Презентація №2: Антикор експертиза

За Робертом Клітгаардом:  “Корупція = (монополія + дискреція) – підзвітність”*,

К = М + Д – П
або інакше, наче він же: „Корупція — це жадібність плюс можливість мінус контроль”.

К = Ж + М – К

Особливі сфери уваги – з найбільшими корупційними ризиками – на місцевому рівні

земельні ресурси

містобудування та архітектура

міський благоустрій та збереження природного середовища

житлово-комунальна інфраструктура

транспортна інфраструктура

комунальна власність

промисловість та розвиток підприємництва

 

Обов’язкова ознака корупції – неправомірна вигода.

Тому немає сенсу проводити антикорупційну експертизу проектів НПА або чинних НПА, предметом яких не є один із таких ресурсів обміну:

гроші та інше майно

– товари, роботи, послуги

– переваги, пільги

– нематеріальні активи

– влада (політичні посади, інші посади на державній чи муніципальній службі)

– інформація (насамперед інсайдерська)

– лояльність (політична, службова)

Напрямок обміну неправомірною вигодою – вертикальний (між підпорядкованими суб’єктами) чи горизонтальний – не має значення.

Іншими словами, це положення, які надають можливість, зокрема:

– привласнювати державну чи комунальну власність

– безоплатно користуватися нею

– не сплачувати до бюджету належне

– не виконувати інші антикорупційні правила і порушувати заборони

– уникати контролю, інших примусових заходів

– діяти у непрозорий спосіб

– уникати відповідальності і покарання за все зазначене

 

КОРУПЦІОГЕННІ ФАКТОРИ (за Методологією ЦППР)

1) неправильне визначення функцій, повноважень (обов’язків) і відповідальності певних суб’єктів (осіб, на яких поширюється дія Закону «Про запобігання корупції»):

1.1) визначення компетенції за формулою «має право»

1.2) широта дискреційних повноважень

1.3) надмірна свобода підзаконної нормотворчості

1.4) відсутність відповідальності за правопорушення

2) колізії і вади законодавчої техніки:

2.1) колізії

2.2) корупціогенні вади законодавчої техніки

3) прогалини в регулюванні:

3.1) прогалини в нормах матеріального права

3.2) відсутність або недостатність контролю і прозорості

3.3) відсутність або недостатність адміністративних і судових процедур

3.4) відсутність або недостатність конкурсних (аукціонних) процедур

4) неправильне визначення умов реалізації належного особі – одержувачу публічних послуг права (необґрунтовані обтяження при його реалізації) або умов виконання обов’язку

5) неправдиві цілі прийняття НПА, проекту НПА

 

У разі виявлення корупціогенного фактору (КФ) висновок експертизи повинен містити:

1) опис виявленого КФ. Необхідно конкретизувати кожен виявлений КФ, його зв’язок з іншими положеннями проекту НПА або нормами НПА, та навести положення тексту, які підтверджують існування КФ;

2) аналіз наслідків неусунення КФ. Описати ймовірні наслідки застосування відповідних положень проекту НПА (вчинення корупційних чи пов’язаних з корупцією правопорушень);

3) оцінку ступеню КФ. Оцінка передбачає застосування дихотомічної шкали з наведенням відповідної мотивації:

– КФ може бути усунуто (мінімізовано) шляхом внесення змін;

– КФ не може бути усунуто і проект НПА підлягає відхиленню;

4) рекомендації, в тому числі практичного характеру, які стосуються способів усунення (мінімізації) КФ.

 

Способи усуненні (мінімізації) КФ

Корупціогенні фактори у проекті НПА можуть бути усунені (мінімізовані), зокрема, у такі способи:

1) запровадження, удосконалення правового регулювання у певній сфері;

2) відмова від бланкетних норм або норм, які надають дискреційні повноваження, встановлення чи уточнення підстав, меж та способу здійснення повноважень (виконання обов’язків);

3) вилучення з проекту НПА тих положень, в яких виявлені корупціогенні фактори;

4) уведення або визначення в проекті НПА понять (термінів), процедур, зокрема, оскарження рішень, дій чи бездіяльності, тощо;

5) виправлення техніко-юридичних помилок;

6) надання рекомендацій щодо способу усунення реального чи потенційного конфлікту інтересів.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *